Легким кроком у „блакитну” Європу

Цю статтю я опублікував ще у 2006 році. Але, здається, вона не втратила своєї актуальності і сьогодні. Подаю без змін.

_____________________________________

Старий Світ впав. Це відбулося ще 21 грудня 2005 року, коли останній консервативний бастіон, Британія, прийняв закон про легалізацію одностатевих шлюбів. Скориставшись можливістю, співак Елтон Джон цього ж дня „вийшов заміж” за свого давнього коханця, канадського дизайнера Девіда Фернішема.

Але на цьому атака на інститут сім’ї не закінчується. Місяць тому, 18 січня 2006 року, Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій закликає країни-члени ЄС почати нові заходи для легалізації одностатевих союзів у країнах Європи. Резолюція закликає європейські країни змінити своє законодавство, зробивши його більш „дружелюбним” щодо прав гомосексуалістів. Парламентарі думають, що викорінити дискримінацію можливо шляхом надання одностатевим союзам усіх прав, що закріплені за подружніми парами, у тому числі – права на усиновлення дітей. Також євродепутати пропонують популяризувати гомосексуалізм, проводити кампанії, що висвітлюють його з позитивного боку у школах, університетах і ЗМІ.

А ще Європарламент має намір зробити ревізію законодавства всіх країн, що входять до складу ЄС на предмет відношення до гомосексуалістів. Планується розробити низку заходів проти країн, у яких не розпочинаються дії по боротьбі з дискримінацією гомосексуалістів.

Як повідомляє релігійно-інформаційна служба України, дане повідомлення викликало обурення серед українських захисників сімейних і християнських цінностей. „Європарламент розродився черговим документом, що показує його аморальну, нахабну і безбожну суть”, – говорить координатор громадської ініціативи „Любов проти гомосексуалізму”, журналіст Руслан Кухарчук.

Кардинал Камілло Руїні, президент Італійської конференції єпископів і папський вікарій у Римі, також виступив із критикою Європейського Союзу за політику захисту цивільних прав сексуальних меншин. На його думку, резолюція є вираженням „політики морального пресингу, спрямованого на послаблення фундаментальних основ європейської цивілізації”. За словами Камілло Руїні, „неприпустимо зрівнювати гомосексуальні пари у правах із традиційними сім’ями”.

Дослідження показали, що кількість гомосексуалістів у різних народів сягає 2–4%. Найбільший відсоток їх у країнах Західної Європи. Практично до кінця ХХ століття гомосексуалізм вважався психічною хворобою. І лише під тиском різних політичних та громадських представників сексуальних меншин, з січня 1993 року вступив у дію 10-й Перегляд Міжнародної класифікації хвороб, у якому гомосексуалізм був виведений з категорії хвороби і визначений як сексуальна орієнтація.

На сьогоднішній день Церква займає жорстку позицію щодо гомосексуалізації суспільства. І хоча деякі християнські деномінації піддалися ліберальному впливу, переважна більшість католиків, православних та протестантів тверді у своїх переконаннях. Така позиція породжена біблійним розумінням шлюбу, як добровільного заповіту між чоловіком та жінкою, який скріплюється самим Богом. І чоловік, і жінка створені Господом лише для гетеросексуальних стосунків, і винятково в шлюбі. Гомосексуалізм не вважається орієнтацією, а лише набутим способом мислення людей та результатом їхньою поведінкою.

Марними, поки що, залишаються усі спроби захисників „блакитного кохання” довести те, що гомосексуалізм є вродженою сексуальною орієнтацією людини. ЗМІ активно намагалися проштовхнути інформацію про те, що „гей-ген” вже знайдений, але жодне із висвітлених пресою досліджень не отримало наукового підтвердження. Якби все-таки одностатевий потяг був генетично запрограмованим, то слід було б очікувати, що у генетично ідентичних близнюків буде однакова сексуальна орієнтація. Проте існує безліч повідомлень про ідентичних близнюків з різною сексуальною орієнтацією. Більше того, різноманітні дослідження виявляють, що формування гомосексуальності відбувається завдяки зовнішнім факторам, які діють на дитину.

Нав’язати суспільству віру у міф про вроджену гомосексуальність вигідно, в першу чергу, тим, хто сам знаходиться під владою цього гріха. Як кажуть: „Допоміг собі – допоможи товаришу”. А Україна, з її традиційними християнськими цінностями, здається їм неабияким ласим шматочком, який так і хочеться вкусити. Для цього вони йдуть на будь-які заходи. Наприклад, намагаються нав’язати думку: „Щоб стати частиною Європи, розділити її багатство та економіку, треба також прийняти її новітні цінності”. Дуже часто пропагандисти „блакитних” ідей вкладають мільйони євро у боротьбу з наркоманією, СНІДом на Україні, непомітно намагаючись проштовхнути свої гомосексуальні позиції. Вони замилюють нам очі гарними „демократичними” гаслами про рівність всіх людей, паралельно проповідуючи свої цінності.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Так говорить Конституція України. В ній немає місця для одностатевості або гомосексуальності. Їм немає місця також у нашій культурі, освіті, літературі та Церкві. Зрештою, блакитний колір на нашому прапорі символізує не гомосексуальний рай, а небо, яке є престолом Божим. А ми, Його творіння, призначені Господом для кохання, а не для гомосексуалізму.

Сергій Шараєвський

Лютий, 2006 рік.

Вставка

Термін „гомосексуалізм” був придуманий в 1869 році угорським лікарем Бенкертом і введений в англійську мову Хевлоком Еллісом, який досліджував в 90-х роках XIX-го століття людську сексуальність. Слово „гомосексуалізм” походить від грецького „homos”, що означає „такий самий” (не плутати з латинським „homo” – „людина”).