Три "С"

Навколо нас повно різних абревіатур: СРСР, ОУН-УПА, ВДНХ, США, ООН, ЮНЕСКО і багато інших. Є серйозні, є прикольні (наприклад, ЗамКомПоМорДе — заместитель коммисара по морским делам). Декілька років тому я теж придумав абревіатуру, а сьогодні, в передвеликодню суботу, перечитуючи Євангеліє від Луки, я її знову згадав.

ССС або три "С". "Спаси Себе Сам". Ці слова говорили люди, які дивилися на розп'ятого Христа. Одні — насміхаючись, інші — співчуваючи. Ніби-то прості слова, які виражали лише певні емоції глядачів. Але чомусь мені здається, що містять вони в собі всю глибину людського самообману і відчаю.

Спаси Себе Сам. Хіба не такі слова ми говоримо алкоголіку, який не може виплисти із дна склянки? Хіба не ця фраза, замішана на нашій байдужості, адресована дітям, хворим на рак чи школі, яка безрезультатно бореться із підлітковою злочинністю?

Спаси Себе Сам. Таку фразу повторюємо ми самі, вірячи, що своїми власними зусиллями ми зможемо догодити Всевишньому чи позбавимося якогось гріха.

Люди, які говорили цю фразу Христу, думали, що Він діятиме за їхнім сценарієм: зійде з хреста і стене царем Ізраїлю. Але Бога неможливо взяти за бороду і заставити робити те, що хочеться нам. Ісус, зруйнувавши всі очікування оточення, помер на хресті і воскрес третього дня. Він спас Себе Сам, але не так, як ми це планували. Він може спасти нас, але не так, як нам цього хотітиметься.

ССС. Формула, яка повинна нам нагадувати, що Богом не можна керувати, що себе неможливо спасти, що Христос воскрес, щоб врятувати нас.

Що в нас викликає радість?

Багато речей в нас здатні викликати радість. Сходив в кінотеатр на хороший фільм — радість, з’їв піцу в компанії друзів — знову радість. Познайомився з хорошою гарною дівчиною — і це радість.

Але якщо піднятися трішки вище над землею, в морально-етичні та духовні сфери, то і там є багато всього, що зжатне викликати в нас подібну емоцію: зроблене добро, подароване милосердя, витерта сльоза тощо.

Подібне почуття переживали учні Христа, коли повернулися із вдало виконаного завдання. Хворі зцілялися, демони з людей виходили, Добра Новина про Царство Боже проповідувалася. Проте, в філософії Ісуса, в Його поглядах причиною для радості була зовсім інша річ. Розуміючи та поділяючи почуття Своїх учнів, Він все-таки намагався правильно розставити їхні пріоритети.

„Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!” (Євангеліє від Луки 10:20).

Коли навколо світ бурлись, а ми знаходимось в епіцентрі боротьби та протистояння із силами темряви, коли ми з достоїнством називаємось Божими слугами, то є одна велика небезпека: змістити наш фокус з Того, Хто дає силу, на тих, хто її використовують, тобто на себе. Нам льстить, коли ми знаходимось в центрі уваги, коли в нас виходить робити подвиги для Бога, коли через нас ллються потоки Христової сили, любові та благословень. І тоді є небезпека почати радіти зі своєї величі, сили та слави.

Але головною нашою потіхою та радістю є одне: записані нае небі імена. Хто може таким похвалитися? Хто може сам вписати себе на небі? Це не в силах здійснити жодна людина. Тільки по суверенній волі Божій ми отримуємо дар спасіння, який не здатні відробити, заслужити чи досягнути.

Ось тут і варто задуматися. Для чого ми тоді надриваємося, коли робимо добро чи розповсюджуємо християнство? Для своєї слави? Тоді це не має жодного смислу. Якщо ми радіємо через проведені програми більше, ніж через Божу роботу в нашому житті, то це теж не має смислу. Коли ми радуємось, що до Бога приходять люди через НАШУ проповідь, а не мовчки тішимось тим, що Бог Великий, то даремна наша робота.

А що робити, коли не можна порадуватися іменем, записаним на небі? Тут все просто: зректися себе, взяти хрест та йти за Ісусом. Як це практично? Визнати себе грішниками, перестати намагатися догодити Богові, а покоритися Йому, усвідомити значення смерті та воскресіння Христа і довірити Йому все своє життя. Та й відразу почати жити по християнськи, покладаючись на силу Божу, а не власну. Де про це дізнатися більш детально? На сторінках Біблії, яку ми не читаємо. А варто.