вівторок, 6 квітня 2010 р.

Розлучень стало менше. Але хіба це тішить?

Сьогодні вранці прочитав в "Кореспонденті" статтю про те, що українці почали менше розлучатися. В 2009 році розлучилося на 13% менше пар, ніж на рік менше. Чиновники з Мінюсту сказали, що це тому, що укріпився інститут сім’ї. Соціологи ж заявили, що все через кризу: людям немає де жити, ось і не спішать розлучатися.

Проте, хто б з них не був правий, Україна входить в трійку лідерів по розлученнях в Європі, поступившись місцем лише Росії та Білорусі. Тому радіти поки ще рано. Причин, як завжди багато. Це і економіка, і вади характеру, і шкідливі звички, і невміння вирішувати конфлікти, і міжродинні війни, і тому подібне. Звісно, і духовні причини. Можливо, це вже якось заїжджено, зводити все до віри в Бога і практичного християнства, але це правда.

Мабуть, проповідники все-таки не допрацювали, якщо не змогли донести кожній людині в державі, що розлучатися — це гріх. Але це ще не все. Гріх бити дружину, приходити п’яним додому, влаштовувати скандал через дрібниці, ділити на "твоє-моє", зраджувати, слідкувати, підозрювати, давати привід по підозр, нелюбити. Чомусь це не донесли людям. А,може, люди це знають, тільки виконувати не хочуть. Легче жити лише для себе і заради себе. Жодних зобов’язань.

Мабуть, ще варто сказати про так звані громадянські шлюби. Точніше, про співжиття. Колись дивився передачу, де один священик пояснював, що є церковні шлюби - вінчання, і громадянські - реєстрація в рагсі. А спільне життя під одним дахом - це звичайний блуд. Жодних зобов’язань, відповідальності. Я сам по собі, а ти — сама по собі.

З цього приводу прочитав анекдот, який вислав по "асі" один мій знайомий.

Утро. Завтрак. За столом мужчина и женщина.

Он:

- Сделай мне бутерброд с маслом и икрой.

Она аккуратно намазывает все на хлеб. Он съедает.

Он (через пару минут):

- Сделай еще!

Она:

- Не буду. Это была демонстрационная версия заботливой женщины. Лицензионную версию ты сможешь приобрести только после регистрации брака

Смішно, якби не було так сумно. Навіть не знаю, який зробити із цього всього висновок. А може і не треба висновків. Все і так зрозуміло.

Немає коментарів:

Дописати коментар