Вчора зустрів старого друга. Як в тій старій рекламі. Навіть не одного, а двох. Обоє бухі. Один менше, інший більше. Святкують воскресіння Ісуса Христа. З тим, що менше бухий, я навіть встиг поговорити про смисл життя. Чи він щось зрозумів — не знаю? Лише надіюсь.
А сьогодні вранці бачив аварію. На рівній дорозі якийсь хлопець налетів на автівці прямо на дерево. Миттєва смерть. Чому так сталося, то можу лише здогадуватися. Чи швидкість перевищив, чи колесо лопнуло, чи серце, чи сп’яніння? Версій може бути багато. Та і яка різниця. Хлопця не вернути. Для нього свято закінчилося. Як і для його рідних.
Саме у Пасхальні дні міліція працює в підсиленому режимі. Наш християнський люд стає надто буйний і некерований, ще й схильний до правопорушень. Як той натовп, який кричав: "Розіпни!". Ось такі ми: в четвер-п’ятницю ходимо із сумними обличчями і не дай Бог хтось ковбаскою поласує, а в неділю-понеділок пускаємось у всі тяжкі.
І останнє. Кожен раз, як чую фразу: "Христос воскрес!", хочеться відповісти запитанням: "А ти в це віриш?". Чи кайф від цокання чарками, стукання яйками і поїдання пасочок геть затіняє зміст цього Великого Дня?
Немає коментарів:
Дописати коментар