Жертви наркотиків. Зірки, актори, музиканти.

Джон Белуші — американський комедійний актор, сценарист. Причина смерті – передозування героїну та кокаїну. Дата смерті – 5 березня 1982 року.

Жан-Мішель Баскія — відомий американський графітті-художник. Причина смерті – наркотичне отруєння. Дата смерті – 12 серпня 1988 року.

Ендрю Вуд — американський рок-музикант, лідер гуртів Malfunkshun та Mother Love Bone, один із кращих фронтменів ґранжовой сцени. Причина смерті – передозування наркотиками та крововилив в мозок. Дата смерті – 19 березня 1990 року.

GG Allin (англ. Kevin Michael Allin, справжнє ім’я — Ісус Христос Аллін) – рок-музикант. Причина смерті – передозування героїном. Дата смерті – 28 червня 1993 року.

Еліза Ребека Бріджес — американська фотомодель та актриса. Причина смерті – передозування героїном. Дата смерті – 7 лютого 2002 року.

Лейн Томас Стейлі — вокаліст та один із засновників рок-гурту Alice in Chains. Причина смерті – передозування наркотиками. Дата смерті – 5 квітня 2002 року.

Дірті Бастард — американський репер, учасник гурту Wu-Tang. Причина смерті – передозування наркотиками. Дата смерті – 13 листопада 2004 року.

Соня Савич – сербська акторка. Причина смерті – передозування героїном. Дата смерті – 23 вересня 2008 року.

Дженіфер Лін Джексон — американськая фотомодель, знімалася для журналу Playboy. Причина смерті – передозування героїном. Дата смерті – 22 січня 2010 року.

Пол Грей — музикант, басист та бек-вокаліст гурту Slipknot. Причина смерті – передозування опіатами. Дата смерті – 24 травня 2010 року.

Емі Уайнхаус – співачка. Причина смерті – отруєння алкоголем. Дата смерті – 23 липня 2011 року.

Віра — це людське чи дар Божий?

Часто християни розуміють віру, як людський засіб прийняття Божої благодаті. Це як рука, яка тримається за Бога. Поки тримаємося, то ми з Богом. Розжали руку, то втратили Божу милість. Наскільки істинною є така думка? Вважаю, що має вона певні проблеми і перебільшення.

Такий погляд породжує думку, що віра — це теж певне діло, яке ми можемо пред’явити Богові для нашого спасіння. „Боже, я вірив у Тебе, тому Ти повинен мене спасти”. Можливо, такий ультиматум прихильниками людського походження віри не озвучується, але він закорінений у думках простих віруючих. Як результат, це приводить до духовної гордості, надії на свої зусилля і постійного страху, що втративши віру, ми втратимо Божу прихильність та спасіння.

Звісно, ніхто не заперечує, що віра має людську складову. Але її походження Божественне і нічого не має спільного із грішною людиною. Жодним чином Писання не вчить, що грішник може захотіти і повірити в Ісуса Христа та Його жертву. Максимум, що може зробити людина — пізнати існування Творця, розвинути якісь певні благочестиві риси характеру, робити добро тим, хто робить добро їй. Але вона не може народити в собі спасаючу віру.

Однозначно, віра — це дарунок Божий, поруч із спасінням та благодаттю.

„Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф.2:8,9).

Апостол Павло стверджує, що ми спасенні благодаттю через віру і що це дар Божий. Що саме? Спасіння? Благодать? Віра? Чи можемо ми відслоїти якийсь елемент із цього комплексного Божого підходу? Навряд чи. Бог по своїй милості дарує нам спасаючу віру.

Також цю думку підтримує апостол Петро.

„Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа” (2Петр.1:1).

В привітанні до свого другого листа він говорить християнам (ймовірно із язичників), що вони одержали рівноцінну віру (як і євреї). Слово „одержали” буквально означає „отримали згідно із жеребом”. Це говорить, що віра не була народжена в самих язичниках, а її дав Хтось ззовні. Бог подарував їм спроможність увірувати в спасаючу жертву Христа, попередньо вибравши ще до створення світу, покликавши Євангелією та відродивши Святим Духом.

Тому не ми увірували, а Бог дав нам віру. Не ми спаслися, а Він нас спас. Не ми шукали Бога, а Він нас знайшов. Не ми тягнулися до Нього, а Бог притягнув нас. Нехай ім’я Його буде прославлене на вічні віки. Амінь!

Пастор Сергій Шараєвський

Три "С"

Навколо нас повно різних абревіатур: СРСР, ОУН-УПА, ВДНХ, США, ООН, ЮНЕСКО і багато інших. Є серйозні, є прикольні (наприклад, ЗамКомПоМорДе — заместитель коммисара по морским делам). Декілька років тому я теж придумав абревіатуру, а сьогодні, в передвеликодню суботу, перечитуючи Євангеліє від Луки, я її знову згадав.

ССС або три "С". "Спаси Себе Сам". Ці слова говорили люди, які дивилися на розп'ятого Христа. Одні — насміхаючись, інші — співчуваючи. Ніби-то прості слова, які виражали лише певні емоції глядачів. Але чомусь мені здається, що містять вони в собі всю глибину людського самообману і відчаю.

Спаси Себе Сам. Хіба не такі слова ми говоримо алкоголіку, який не може виплисти із дна склянки? Хіба не ця фраза, замішана на нашій байдужості, адресована дітям, хворим на рак чи школі, яка безрезультатно бореться із підлітковою злочинністю?

Спаси Себе Сам. Таку фразу повторюємо ми самі, вірячи, що своїми власними зусиллями ми зможемо догодити Всевишньому чи позбавимося якогось гріха.

Люди, які говорили цю фразу Христу, думали, що Він діятиме за їхнім сценарієм: зійде з хреста і стене царем Ізраїлю. Але Бога неможливо взяти за бороду і заставити робити те, що хочеться нам. Ісус, зруйнувавши всі очікування оточення, помер на хресті і воскрес третього дня. Він спас Себе Сам, але не так, як ми це планували. Він може спасти нас, але не так, як нам цього хотітиметься.

ССС. Формула, яка повинна нам нагадувати, що Богом не можна керувати, що себе неможливо спасти, що Христос воскрес, щоб врятувати нас.

Що в нас викликає радість?

Багато речей в нас здатні викликати радість. Сходив в кінотеатр на хороший фільм — радість, з’їв піцу в компанії друзів — знову радість. Познайомився з хорошою гарною дівчиною — і це радість.

Але якщо піднятися трішки вище над землею, в морально-етичні та духовні сфери, то і там є багато всього, що зжатне викликати в нас подібну емоцію: зроблене добро, подароване милосердя, витерта сльоза тощо.

Подібне почуття переживали учні Христа, коли повернулися із вдало виконаного завдання. Хворі зцілялися, демони з людей виходили, Добра Новина про Царство Боже проповідувалася. Проте, в філософії Ісуса, в Його поглядах причиною для радості була зовсім інша річ. Розуміючи та поділяючи почуття Своїх учнів, Він все-таки намагався правильно розставити їхні пріоритети.

„Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!” (Євангеліє від Луки 10:20).

Коли навколо світ бурлись, а ми знаходимось в епіцентрі боротьби та протистояння із силами темряви, коли ми з достоїнством називаємось Божими слугами, то є одна велика небезпека: змістити наш фокус з Того, Хто дає силу, на тих, хто її використовують, тобто на себе. Нам льстить, коли ми знаходимось в центрі уваги, коли в нас виходить робити подвиги для Бога, коли через нас ллються потоки Христової сили, любові та благословень. І тоді є небезпека почати радіти зі своєї величі, сили та слави.

Але головною нашою потіхою та радістю є одне: записані нае небі імена. Хто може таким похвалитися? Хто може сам вписати себе на небі? Це не в силах здійснити жодна людина. Тільки по суверенній волі Божій ми отримуємо дар спасіння, який не здатні відробити, заслужити чи досягнути.

Ось тут і варто задуматися. Для чого ми тоді надриваємося, коли робимо добро чи розповсюджуємо християнство? Для своєї слави? Тоді це не має жодного смислу. Якщо ми радіємо через проведені програми більше, ніж через Божу роботу в нашому житті, то це теж не має смислу. Коли ми радуємось, що до Бога приходять люди через НАШУ проповідь, а не мовчки тішимось тим, що Бог Великий, то даремна наша робота.

А що робити, коли не можна порадуватися іменем, записаним на небі? Тут все просто: зректися себе, взяти хрест та йти за Ісусом. Як це практично? Визнати себе грішниками, перестати намагатися догодити Богові, а покоритися Йому, усвідомити значення смерті та воскресіння Христа і довірити Йому все своє життя. Та й відразу почати жити по християнськи, покладаючись на силу Божу, а не власну. Де про це дізнатися більш детально? На сторінках Біблії, яку ми не читаємо. А варто.

Не будь спонсором. Стань інвестором!

Спонсор — особа, яка матеріально підтримує будь-яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Інвестор — людина, яка вкладає гроші в щось з метою їх збереження та примноження. На відміну від споживання чи витрати, інвестування має на меті перш за все віддачу. Вважається, що якщо людина відкладає понад 30% свого доходу, її можна розглядати як потенційного інвестора. В розмовній мові інвестором, як правило, називають людей чи підприємства які здійснюють значні капіталовкладення.

(uk.wikipedia.org)

Різниця між спонсором та інвестором проста: спонсор дає, щоб прославити своє ім’я, інвестор вкладає, щоб отримати прибуток в майбутньому. Ми не просимо у Вас милостиню. Ми закликаємо Вас до інвестування у поширення Божого Царства, у розвиток християнського кіно та телебачення, у майбутнє своїх дітей.

Не секрет, що будь-яке служіння потребує фінансів. Ми вже переконалися, що Бог благословляє, коли ми повністю довіряємо Йому. Ми також щиро переконані, що допомогу слід просити в Бога, а не в людей. Але Бог не друкує гроші. Він дає жертовні серця людям, керованим Його Духом.

Ми молимося до Господа про фінансове забезпечення і закликаємо кожного стати фінансовим учасником Божої праці. Прийшов час забути про доброго „Дядю Сема” і взяти відповідальність на себе, почавши жертвувати самостійно. Ви можете підтримати коштами будь-яке відоме Вам медіа служіння (студію „Перехрестя” (Рівне), „Еммануїл” (Київ), "Рема" (Вінниця), CNL (Київ, Алмати), TBN (Москва), „Новомедія” (Київ) та інші).

„Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” (Євангеліє від Матвія 6:19-21).

„Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо” (Послання Апостола Павла до Галатів 6:7-9).

Чорні та білі смуги. Практика.

Хоч-не хоч, але доводиться вірити, що життя складається з чорних та білих смуг. Прожив 2 дні, а проблем повно. Повно і благословень. Отож.

Добре — у вівторок склали план розповсюдження фільму "Поговоримо про сім'ю. Любов". Відразу ж домовилися з владою щодо проведення прес-конференції та узгодили час проведення презентації.

Добре — домовилися із одним телеканалом про трансляцію проекту "Та сторона. Під прицілом світла". Нібито, все добре, вони готують договір. Надіюсь не передумають.

Погане — почав почувати себе не добре, через це відмінив поїздку в Київ, а ввечері була температура. Ліки не пив. Надіявся на Бога, загартовування та природні способи лікування.

Добре — в середу вже був здоровий.

Погане — перестав запускатися МАС.

Добре — мали гарний монтаж фільму "Любов".

Погане — з'явилися проблеми із другим МАС'ом (на ньому ми робили монтаж). Найімовірніше, глючить вінчестер. Це загрожує тим, що проект може повністю зникнути. Доведеться все робити знову (добре, що маємо копію оригінального відео).

Добре — якось запустили перший МАС, почали форматування. Ніби все пішло. Надіємось, що після перевстановлення системи все буде добре.

Надіюсь, що добре — вирішили терміново купити новий терабайтний вінт. Ціна 73 долара нас влаштовує. На фірмах є. Спробуємо все врятувати, хоча доведеться день втратити.

Аналізуючи вищесказане, життя все-таки схоже на рояль — білих клавіш більше. Тому дякую Богові за все. Не знаю за що це все нам, не знаю для чого, але певні висновки зробив. Відкидаю всяку містику, прагматизм, а просто надіюсь на Всемогутнього, який Своїм дітям бажає лише доброго. Вірю, що якось вирішимо всі проблеми. Ранок вечора мудріший, як кажуть в казках. А може це й правда?

Легким кроком у „блакитну” Європу

Цю статтю я опублікував ще у 2006 році. Але, здається, вона не втратила своєї актуальності і сьогодні. Подаю без змін.

_____________________________________

Старий Світ впав. Це відбулося ще 21 грудня 2005 року, коли останній консервативний бастіон, Британія, прийняв закон про легалізацію одностатевих шлюбів. Скориставшись можливістю, співак Елтон Джон цього ж дня „вийшов заміж” за свого давнього коханця, канадського дизайнера Девіда Фернішема.

Але на цьому атака на інститут сім’ї не закінчується. Місяць тому, 18 січня 2006 року, Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій закликає країни-члени ЄС почати нові заходи для легалізації одностатевих союзів у країнах Європи. Резолюція закликає європейські країни змінити своє законодавство, зробивши його більш „дружелюбним” щодо прав гомосексуалістів. Парламентарі думають, що викорінити дискримінацію можливо шляхом надання одностатевим союзам усіх прав, що закріплені за подружніми парами, у тому числі – права на усиновлення дітей. Також євродепутати пропонують популяризувати гомосексуалізм, проводити кампанії, що висвітлюють його з позитивного боку у школах, університетах і ЗМІ.

А ще Європарламент має намір зробити ревізію законодавства всіх країн, що входять до складу ЄС на предмет відношення до гомосексуалістів. Планується розробити низку заходів проти країн, у яких не розпочинаються дії по боротьбі з дискримінацією гомосексуалістів.

Як повідомляє релігійно-інформаційна служба України, дане повідомлення викликало обурення серед українських захисників сімейних і християнських цінностей. „Європарламент розродився черговим документом, що показує його аморальну, нахабну і безбожну суть”, – говорить координатор громадської ініціативи „Любов проти гомосексуалізму”, журналіст Руслан Кухарчук.

Кардинал Камілло Руїні, президент Італійської конференції єпископів і папський вікарій у Римі, також виступив із критикою Європейського Союзу за політику захисту цивільних прав сексуальних меншин. На його думку, резолюція є вираженням „політики морального пресингу, спрямованого на послаблення фундаментальних основ європейської цивілізації”. За словами Камілло Руїні, „неприпустимо зрівнювати гомосексуальні пари у правах із традиційними сім’ями”.

Дослідження показали, що кількість гомосексуалістів у різних народів сягає 2–4%. Найбільший відсоток їх у країнах Західної Європи. Практично до кінця ХХ століття гомосексуалізм вважався психічною хворобою. І лише під тиском різних політичних та громадських представників сексуальних меншин, з січня 1993 року вступив у дію 10-й Перегляд Міжнародної класифікації хвороб, у якому гомосексуалізм був виведений з категорії хвороби і визначений як сексуальна орієнтація.

На сьогоднішній день Церква займає жорстку позицію щодо гомосексуалізації суспільства. І хоча деякі християнські деномінації піддалися ліберальному впливу, переважна більшість католиків, православних та протестантів тверді у своїх переконаннях. Така позиція породжена біблійним розумінням шлюбу, як добровільного заповіту між чоловіком та жінкою, який скріплюється самим Богом. І чоловік, і жінка створені Господом лише для гетеросексуальних стосунків, і винятково в шлюбі. Гомосексуалізм не вважається орієнтацією, а лише набутим способом мислення людей та результатом їхньою поведінкою.

Марними, поки що, залишаються усі спроби захисників „блакитного кохання” довести те, що гомосексуалізм є вродженою сексуальною орієнтацією людини. ЗМІ активно намагалися проштовхнути інформацію про те, що „гей-ген” вже знайдений, але жодне із висвітлених пресою досліджень не отримало наукового підтвердження. Якби все-таки одностатевий потяг був генетично запрограмованим, то слід було б очікувати, що у генетично ідентичних близнюків буде однакова сексуальна орієнтація. Проте існує безліч повідомлень про ідентичних близнюків з різною сексуальною орієнтацією. Більше того, різноманітні дослідження виявляють, що формування гомосексуальності відбувається завдяки зовнішнім факторам, які діють на дитину.

Нав’язати суспільству віру у міф про вроджену гомосексуальність вигідно, в першу чергу, тим, хто сам знаходиться під владою цього гріха. Як кажуть: „Допоміг собі – допоможи товаришу”. А Україна, з її традиційними християнськими цінностями, здається їм неабияким ласим шматочком, який так і хочеться вкусити. Для цього вони йдуть на будь-які заходи. Наприклад, намагаються нав’язати думку: „Щоб стати частиною Європи, розділити її багатство та економіку, треба також прийняти її новітні цінності”. Дуже часто пропагандисти „блакитних” ідей вкладають мільйони євро у боротьбу з наркоманією, СНІДом на Україні, непомітно намагаючись проштовхнути свої гомосексуальні позиції. Вони замилюють нам очі гарними „демократичними” гаслами про рівність всіх людей, паралельно проповідуючи свої цінності.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Так говорить Конституція України. В ній немає місця для одностатевості або гомосексуальності. Їм немає місця також у нашій культурі, освіті, літературі та Церкві. Зрештою, блакитний колір на нашому прапорі символізує не гомосексуальний рай, а небо, яке є престолом Божим. А ми, Його творіння, призначені Господом для кохання, а не для гомосексуалізму.

Сергій Шараєвський

Лютий, 2006 рік.

Вставка

Термін „гомосексуалізм” був придуманий в 1869 році угорським лікарем Бенкертом і введений в англійську мову Хевлоком Еллісом, який досліджував в 90-х роках XIX-го століття людську сексуальність. Слово „гомосексуалізм” походить від грецького „homos”, що означає „такий самий” (не плутати з латинським „homo” – „людина”).

Поради молоді щодо грошей, боргів та витрат.

Слова приведені нижче, сказані Бенжаміном Франкліном і процитовані Максом Вебером у книзі "Дух капіталізму". Ці слова відображають і моє уявлення про гроші, життя та християнство. Можливо, це не вичерпний перелік істин щодо позичок, боргів та кредитів, але ці думки дуже вірні.

Добавлю від себе лише одне: життя в борг — це одна з великих дурниць, яку може вчинити людина, не просвітлена Словом Божим. Такий спосіб ведення справ позбавляє нас спокою, межує з гріхом і відображає внутрішнє невірство. Якщо це можливо, то живіть без боргів. Якщо треба позичити (є різні обставини) — скористайтеся нижченаведеними порадами.

_____________________________________

Пам’ятай прислів’я: тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується у точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм на даний час не потрібні.

А це буває дуже вигідно. Поряд зі старанністю і поміркованістю ніщо так не допомагає молодій людиніутвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість в усіх справах. Тому не затримуй ніколи позичених грошей ані на годину понад домовлений час, аби гнів твого приятеля не припинив тобі доступу до його гаманця.

Потрібно враховувати також будь-які найнепомітніші людські вчинки, що здатні вплинути на кредит. Слухаючи стукіт твого молотка о п’ятій ранку чи о восьмій вечора, твій кредитор зберігає спокій на півроку; однак досить йому побачити тебе у більярдній чи почути твій голос у шинку в той час, коли ти мав би працювати, як він наступного ж ранку нагадає тобі про борг і вимагатиме повернути гроші тоді, коли їх у тебе не буде.

Окрім усього іншого, акуратність свідчить, що ти пам’ятаєш про свої борги, тобто ти людина не лише пунктуальна, а й чесна, що також збільшує твій кредит.

Остерігайся вважати за свою власність усе те, що ти маєш, і жити відповідним чином. Такою ілюзією тішиться багато хто з людей, які живуть у кредит. Щоб запобігти цьому, веди точний облік своїх витрат і прибутків. Якщо ти не полінуєшся звернути увагу на дрібниці, матимеш гарний результат: ти побачиш, як нікчемні на перший погляд затрати зростають до величезних сум, і виявиш те, що можна було б зберегти раніше і що слід буде зекономити в майбутньому.